ТМ Purina – це бренд компанії Cargill з більш ніж столітньою репутацією, який з 1894 року щодня допомагає господарям вирощувати тварин.

Сьогодні бренд Purina® відомий кожному власнику домашніх тварин. Корми з червоно-білим логотипом на упаковці можна придбати в Європі, Азії, Північній і Південній Америці. Але кожна історія має свій початок. Тут ми розповімо про те, як з'явився і як розвивався бренд Purina®.

У 1894 році Джордж Робінсон, Вільям Ендрюс і Вільям Денфорт прийняли рішення почати свій бізнес. Вони стали міркувати про те, який рід діяльності завжди буде приносити прибуток, незважаючи на економічні труднощі в країні. Після тривалих обговорень вони вирішили зайнятися виробництвом кормів для коней. Вибір був зроблений не випадково, адже тварин завжди потрібно годувати, незалежно від того, процвітає держава чи знаходиться в кризі. Тоді вони втрьох заснували Робінсон-Денфорт Коммішн Компані (англ. Robinson-Danforth Commission Company), компанію-попередника Purina®.

Перший магазин відкрився на березі річки в Сент-Луїс, штат Міссурі, США. Корми, які у ньому продавали, були поєднанням кукурудзи, вівса і меліси. За допомогою простої лопати всі інгредієнти перемішувалися і розфасовувалися по 80-кілограмовим мішкам, зшитими вручну. Так і почалася історія Purina®.

Компанія росла, магазин приносив прибуток, засновники вкладали кошти в удосконалення виробництва. Але всього два роки по тому, в травні 1896, по Робінсон Денфорт Коммішн Компані було завдано серйозного удару. Торнадо знищив все, що компанія встигла побудувати за ці роки. Однак Вільям Денфорт пішов на ризик, знову взяв позику і врятував бізнес, побудувавши на ці гроші нове комбікормовое виробництво. До цього моменту Вільям, хоч і був засновником, в першу чергу виконував роль продавця і бухгалтера, але після фінансового вкладення він став лідером компанії.

Денфорт був людиною зі сформованими особистими переконаннями. Як прихильник здорового харчування, він пишався тим, що не пропустив жодного робочого дня через хворобу. Свої життєві принципи він сформулював в одній фразі, яка стала девізом компанії: «Чистота понад усе» (англ. "Where Purity is paramount"). Згодом слово  Purity (англ. "чистота") трансформувалося в назву компанії - Purina.

 У тому ж 1902 року, в пошуках способу виділитися серед конкурентів і стати помітнішим на полицях, Вільям звернувся до спогадів про своє дитинство. Він згадав, як магазин його батька щосуботи відвідувала сім'я, яка одягалася в червоно-білий одяг із шаховим візерунком. Тоді підприємець вирішив використовувати цей яскравий візерунок на своїй продукції і не помилився. Цей крок вплинув на всю історію бренду Purina® і став важливою частиною корпоративної культури Ralston Purina. Сам Денфорт часто носив клітчасті краватки, піджаки, пальто. Він почав вести галерею фотографій своїх співробітників, які теж носили одяг в червоно-білу клітинку, а також ввів щорічне свято, присвячене цьому дизайну.

У першій половині 20-х років в компанії Ralston Purina почав працювати син Вільяма Денфорта - Дональд Денфорт. Молодий чоловік почав переконувати батька в тому, що компанії необхідно вкласти гроші в дослідницькі можливості. Старший Денфорт не став довго чинити опір - так був побудований дослідний центр в штаті Міссурі, а у компанії Ralston Purina з'явилася можливість своїми силами удосконалювати корми, робити їх більш поживними, що дозволяло якісно відрізнятися від конкурентів.

На початку 1930-х років, з настанням Великої депресії в США, продажі Ralston Purina впали з 60 мільйонів доларів до 19 мільйонів всього за два роки. Тоді Вільям передав компанію своєму синові. Дональд Денфорд зміг провести компанію через цей дуже непростий час і успішно вивів її з кризи. Він відкрив 6 нових комбікормових заводів, щоб децентралізувати виробництво і створити широку мережу доставки продуктів Purina®.

У 1986 році вперше відбувся поділ виробництва на корми для с/г тварин та для домашніх. Після кількох перепродажів, у 2001 році підрозділ Purina® по виробництву кормів для домашніх тварин викупила компанія Nestle, а бізнес кормів для с/г тварин перейшов під крило компанії Cargill, яка продовжила розвивати і поширювати його на нових територіях.